Тести до модуля 1 ГРС


Тести до модуля 1 БЖД

Тема 1. «Безпека життєдіяльності як категорія»

І. Безпека життєдіяльності – це:

1) наука, яка забезпечує єдиний загальний підхід до розробки і реалізації відповідних засобів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини;

2) створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

3) зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

ІІ. Метою концепції ООН є:

комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

ІІІ. Першорядним завданням для України є:

створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності;

зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

ІV. Корінням генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності є:

гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та суспільство;

охорона праці, промислова екологія, пожежна безпека, цивільна оборона та ін.;

екологічна культура, соціальна екологія, соціальна та комунальна гігієна та ін.;

природничі науки, промислова екологія, цивільна оборона, охорона праці та ін..

V. Кроною генеалогічного дерева знань у сфері безпеки життєдіяльності є:

1) екологічна культура, соціальна екологія, соціальна та комунальна гігієна та ін.

2) гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та суспільство;

3) охорона праці, промислова екологія, пожежна безпека, цивільна оборона та ін.;

4) гуманітарні науки, соціальна екологія, пожежна безпека, екологічна культура та ін..

VI. Життя – це:

одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування до середовища, наявність обміну речовин і реакції на подразнення;

процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища;

створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

VII. Діяльність – це:

1) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

3) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

4) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи.

VIIІ. Життєдіяльність – це:

1) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

2) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

4) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

ІХ. Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини – це:

захист, раціональне використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек;

зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Х. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності – це:

1) оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх;

2) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

Тема 2. «Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності»

І. Джерелами права на безпечні умови життєдіяльності є:

1) нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності;

2) Конституція України, яка проголошує, що:»Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

3) законодавство України про охорону здоров’я, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, про пожежну безпеку, про безпеку дорожнього руху, ядерне законодавство, про цивільну оборону та надзвичайні ситуації, про надзвичайний стан тощо;

4) нормативно-правові акти державних органів України, насамперед постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

ІІ. Юридичною базою зобов’язань щодо безпеки життєдіяльності є:

Конституція України, яка проголошує, що:»Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3);

законодавство України про охорону здоров’я, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, про пожежну безпеку, про безпеку дорожнього руху, ядерне законодавство, про цивільну оборону та надзвичайні ситуації, про надзвичайний стан тощо;

нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності;

нормативно-правові акти державних органів України, насамперед постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

ІІІ. Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає:

1) нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності;

2) законодавство України про охорону здоров’я, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, про пожежну безпеку, про безпеку дорожнього руху, ядерне законодавство, про цивільну оборону та надзвичайні ситуації, про надзвичайний стан тощо;

3) закони, урядові підзаконні акти, відомчі нормативні акти та нормативні акти місцевих органів влади;

4) нормативно-правові акти державних органів України, насамперед постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.

IV. Закон України про охорону здоров’я проголошує:

1) рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я;

2) порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні;

3) основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності;

4) забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань.

V. Закон України «Про пожежну безпеку» проголошує:

1) забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища;

2) право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха;

3) правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

4) забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань.

VI. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає:

1) поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення;

2) виконання вимог екологічної, радіаційної і пожежної безпеки, фізичного захисту, захисту здоров’я людей, охорони праці, санітарно-епідеміологічного благополуччя населення та безпеки руху;

3) забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань;

4) захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

VII. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» проголошує:1) право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха;

2) правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

3) захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру;

4) забезпечення захисту життя, здоров’я та майна людей від негативного впливу іонізуючих випромінювань.

VIII. Підзаконними актами служать:

нормативно-правові акти державних органів України, насамперед постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

інструкції, методики, правила, переліки;

рішення місцевих референдумів, акти органів місцевого самоврядування, акти органів місцевих держадміністрацій, акти місцевих органів управління;

нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності.

IX. Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики;

Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;

Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівники підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

X. Керівництво цивільною обороною України здійснюють:

1) Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

2) Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів;

3) органи, установи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров’я України;

4) Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення.

Тема 3. «Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки»

І. До природних джерел небезпеки відносяться:

1) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

2) небезпеки, пов’язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, озонові діри і т.д.

4) химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші.

ІІ. Техногенні джерела небезпеки – це:

професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю;

небезпеки, пов’язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

ІІІ. Природно-соціальні небезпеки це:

химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД і т.д;

бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо;

смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

ІV. До природно-техногенних небезпек відносяться:

смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

небезпеки, пов’язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

V. Ризик – це:

1) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

2) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

VI. Категорії серйозності небезпеки встановлюють:

відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

VII. Рівні ймовірності небезпек відображають:

відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

VIIІ. В основі управління ризиком лежить:

заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

розробка та використання спеціальних засобів захисту.

IX. Шляхи управління ризиком передбачають:

повну або часткову відмову від робіт, операцій та систем, які мають високий ступінь небезпеки;

порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

встановлення мінімуму при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю.

Х. Попередній аналіз небезпек – це:

1) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження;

2) заходи організаційно-управлінського характеру, в тому числі контроль за рівнем безпеки, навчання людей з питань безпеки, стимулювання безпечної роботи та поведінки;

3) аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю;

4) встановлення якісного та кількісного значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.

ХІ. Прийнятним вважається:

такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат;

настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

ХІІ. Гранично допустимий ризик – це:

настільки малий рівень, який перебуває в межах допустимих відхилень природного рівня;

такий рівень ризику, який має мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери;

такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку;

максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Тема 4. «Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії з оточуючим середовищем та технікою»

І. Організм людини – це:

1) сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

2) сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

3) сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

4) система, що зв’язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле.

ІІ. Нервова система :

1) бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

2) керує діяльністю внутрішніх органів;

3) це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

4) це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем.

ІІІ. Центральна нервова система – :

керує діяльністю внутрішніх органів;

бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

ІV. Вегетативна нервова система — :

це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

бере участь у прийманні, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього та внутрішнього середовищ;

керує діяльністю внутрішніх органів;

це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

V. Аналізатори це:

сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму;

сприймаючі утвори, в яких відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження;

сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем.

VІ. Рецептори – це:

1) сукупність структур в організмі, яка об’єднує діяльність усіх органів і систем і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем;

2) сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем;

3) сприймаючі утвори, в яких відбувається перетворення енергії подразника в процес збудження;

4) сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

VІI. Механорецептори – це рецептори, до яких належать:

рецептори слухової, вестибулярної, рухової, частково вісцеральної чутливості;

рецептори нюхової, смакової чутливості;

рецептори тактильної чутливості;

рецептори зорової чутливості.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | Вперед → | Последняя | Весь текст


See also:
Яндекс.Метрика