кл.тест. моделі


Метод визначення валідності кореляційний — Один з основних методів кількісного визначення валідності тесту шляхом оцінки ступеня кореляції результатів тестування з певною зовнішньою змінною.

Дисперсія — Показник варіації кількісних ознак і середній квадрат відхилень окремих значень ознаки (бала кожного тестованого) від середнього її значення (середнього арифметичного бала всіх тестованих)

Критерії валідності результатів Залежно відзначення і знаків асиметрії та ексцесу можна визначити критерії, за якими ухвалюється рішення щодо ва-лідності процесу вимірювання та наявності або відсутності статистичне достовірної дії факторів, які впливають на їх результати

Коефіцієнт кореляції — Характеристика ступеня взаємозв’язку між двома співзалежними ознаками (наборами тестових балів чи іншими видами оцінювання). Набуває значень від + 1 до — 1Коефіцієнт кореляції — Додатне значення гсвідчить про прямий зв’язок між ознаками X,- та X,, а від’ємне про зворотний.Чим ближче коефіцієнт кореляції до одиниці, тим щільніший зв’язок

Коефіцієнт валідності — Коефіцієнт кореляції, який виражає взаємозв’язок між сукупністю тестових балів і кри-терійним мірилом

ЗМІННА ДИХОТОМІЧНА — номінальна змінна, що може набувати одне з двох можливих значень. Найчастіше значення З. д. кодуються числами 0 та 1. Інколи є сенс перетворити деяку якісну змінну, яка має кілька можливих значень, на кілька (за кількістю категорій якісної змінної)

Валідність (англ. valide — дійсний, придатний, той, що має силу) — комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.

Змістова валідність Вона характеризує спрямованість тестових завданнях щодо усього обсягу вимірюваної сфери психічних властивостей. її коефіцієнт визначають шляхом експертного оцінювання.Цей вид валідності є проблематичним критерієм, оскільки для кожної поведінки існує змістовий опис, тому розробляють завдання, що виявляють її ознаки. За допомогою оцінок експертів з’ясовують, наскільки характеристика поведінки, отримана за результатами тестів, змістово збігається з попереднім її описом.

Конструктна валідність Вона відображає ступінь співвіднесення результатів тесту з базовими для нього теоретичними поняттями (конструктами). Тобто показує, наскільки результати, отримані за допомогою методики, можна розглядати в якості міри деякого теоретичного конструкту (досліджуваного психологічного фактора або властивостей особистості чи групи).

Факторизація тесту є іншим способом проаналізувати і відібрати ефективні

завдання тесту, а також остаточною перевіркою гомогенності тесту. Математичний алгоритм факторного аналізу дозволяє виявити, наскільки завдання тесту корелюють між собою, з чого робиться припущення, що вони всі так «поводяться» через кореляцію з гіпотетичним фактором, який і є конструктом тесту – певною латентною психологічною змінною, про яку можну судити через спостережувані ознаки поведінки людини. Факторний аналіз тесту покаже, які завдання не увійшли до головного фактора, або увійшли до нього з надто низькими кореляціями (≤0,7). Їх потрібно виключити або переформулювати таким чином, щоб вони більше

відповідали психологічній змінній, на діагностику якої спрямовано тест, і потім повторити процедуру факторизації. Ця процедура аналогічна аналізу завдань. В результаті буде водночас перевірена і надійність тесту за внутрішньою погодженістю, яка ще має назву факторно-дисперсійної надійності. Кумулятивна дисперсія змінних, яка пояснюється значущими факторами, має були не менше 60% — тоді тест, або частина його факторів – надійний(ні).

Факторний аналіз використовується також для з’ясування певних внутрішніх

характеристик самого конструкту тесту. Наприклад, за його допомогою (а також за допомогою кластерного аналізу) здійснювалося визначення, чи є новий конструкт «перфекціонізм», тобто прагнення до досконалості в будь-якої діяльності, категоріальним або континуальним.

Тест критеріально зорієнтований — Він має на меті оцінити, чи досягнув тестований установленого рівня засвоєння матеріалу навчальної програми або ТІ частини. Результати тестування в такому разі порівнюють із певним критерієм рівня підготовленості тестованого (критичним рівнем обсягу знань, умінь і навичок), який визначають до початку тестування. Результат указуватиме, чи відповідає рівень досягнень тестованого вимогам стандарту або іншим критеріям.

Існує два способи інтерпретації результатів: у першому випадку робиться висновок, засвоєний чи не засвоєний навчальний матеріал (досягнув тестований стандарту чи ні), у другому подається процент засвоєння матеріалу, що перевіряється (на якому рівні засвоєно стандарт або який відсоток Із усіх вимог стандарту засвоєно).

Т-балах середнє = 50 , стандартне відхиленням = 10 .

Формула для переведення в Т-бали .

Т-бал = 10 ∙ ( x — m ) / σ + 50 , де:

х — конкретне значення , m — середнє арифметичне досліджуваної вибірки ,

σ — стандартне відхилення досліджуваної вибірки .

IQ-бали Формула для переведення в IQ бали:

IQ = 15 ∙ (x-m) / σ + 100, де:

х — конкретне значення, m — середнє арифметичне досліджуваної вибірки,

σ — стандартне відхилення досліджуваної вибірки.

Матриця результатів тестування — Таблиця, що містить результати відповідей кожного тестованого на кожне завдання тесту. Номер рядка ] відповідає номеру тестованого, а номер стовпчика і номеру завдання

Диференційна здатність завдання — Здатність завдання тесту розрізняти у вибірці сильних і слабких (добре й погано підготовлених) учнів/студентів Якісний тест Має складатися тільки із завдань із високою диференційною здатністю

Ефективність — порівняльний критерій, який дозволяє порівняти тести. Ефективним можна назвати тест, який краще, ніж інші тести, вимірює знання учнів потрібного рівня підготовки, з меншою кількістю завдань, якісніше, швидше, дешевше, і все це — за можливістю одночасно.

Похибка вимірювання стандартна — Різниця між гіпотетичною середньою та фактичними балами тестованих, що виникає як результат відсутності надійності тесту Основні типи шкалШкалювання — це процес створення певного послідовного ряду, на якому розташовуються вимірювані об’єкти.Існує чотири основних типи шкал, які застосовуються для виміру характеристик об’єкта: номінальна, порядкова, інтервальна й відносна.Номінальна шкала – це умовна схема маркування, де числа служать винятково як ярлики або мітки для визначення й класифікації об’єктів. Наприклад, номери, що привласнюють респондентам у ході дослідження.Порядкова шкала – це рангова шкала. Вона дозволяє дізнатися, якою мірою виражена конкретна характеристика даного об’єкта, але не дає поняття про ступінь її виразності. В інтервальній шкалі розташування точки початку відліку не фіксується. Точка відліку та одиниці виміру вибираються довільно. Між значеннями шкали існує постійний інтервал. У маркетингових дослідженнях дані про відношення покупців, отримані по рейтингових шкалах, часто обробляються як інтервальні.Відносна шкала має точку початку відліку. За допомогою відносних шкал можна визначити й класифікувати об’єкти, ранжувати їх та порівнювати. У маркетингових дослідженнях за допомогою відносної шкали виміряються обсяги продажів, витрати, частка ринку й число покупців.Методи шкалювання, які використовуються в маркетингових дослідженнях, умовно можна розділити на порівняльні й непорівняльні.Порівняльні шкали припускають пряме порівняння розглянутих об’єктів. Дані порівняльних шкал мають властивості тільки порядкових і рангових величин. Тому порівняльне шкалювання також називають неметричним.При використанні непорівняльних шкал, кожен об’єкт оцінюється незалежно від інших. Такі шкали називаються метричними, а отримані дані вважаються інтервально або рейтингово шкальованими.

КОРЕЛЯЦІЙНА МАТРИЦЯ — квадратна розміром n на n (така, що має п рядків та п стовпчиків) табл. коефіцієнтів парної кореляції між змінними X1,…, Хn, де на перетині і-го рядка та j-ro стовпчика матриці знаходиться коефіцієнт кореляції між Х1 та X. Найчастіше використовують матрицю коефіцієнтів кореляції Пірсона. Така матриця є симетричною щодо головної діагоналі — rii=1… На діагоналі матриці стоять одиниці — г.=1. Всі елементи К. м. за абсолютним значенням не перевищують 1. На основі матриці коефіцієнтів кореляції Пірсона здійснюється відбір незалежних ознак у рівнянні регресії. Факторний аналіз К. м. дає змогу виділити латентні (приховані) ознаки. Створення нових тестових завдань

Тестові завдання з характеру формування відповідей розподіляються на завдання закритої, відкритої та комбінованої форм. У завданні закритої форми студент робить вибір із готового списку запропонованих варіантів відповідей. У завданні відкритої форми студент сам генерує відповідь і додає її у поле тесту за допомогою клавіатури. Комбіновані форми складаються з елементів закритої та відкритої форм.

ЗАВДАННЯ ЗАКРИТОЇ ФОРМИ Вибір з множини

Цей тип завдання потребує щоб студент обрав одну або декілька відповідей із запропонованого набору варіантів. Кожен варіант відповіді повинен мати свою вагу оцінювання. Загальна оцінка за завдання складається із оцінок обраних варіантів.

Вибір Вірно — не вірно Цей тип завдання потребує щоб студент дав однозначну відповідь (вірно — не вірно) на поставлене питання. У завданні можна використовувати графічні зображення. Вибір відповідності

У завданні цього типу на задану тему створюється множина питань і множина правильних відповідей на ці питання. При тестуванні для кожного питання треба обрати із списку відповідну правильну відповідь. Випадкові завдання короткої відповіді. Цей тип завдання по формі його представлення подібний завданню на вибір відповідності. Він базується на завданнях короткої відповіді, які створені у конкретному розділі.

ЗАВДАННЯ ВІДКРИТОЇ ФОРМИ

Коротка відповідь У завданні цього типу студент повинен з клавіатури відповісти на поставлене питання — додати необхідне слово чи словосполучення. У завданні можна використовувати графічні зображення. Завдання може мати декілька правильних відповідей з різним значенням оцінок. Відповідь можуть бути чутливими до регістру (великі чи маленькі літери). Числова відповідь

Цей тип завдання є окремим випадком завдання з короткою відповіддю. Своєрідність завдання у тому, що відповідь повинна бути представлена у вигляді числа. Для числової відповіді може бути встановлена припустима похибка. Останнє дозволяє встановити безперервний ряд відповідей. Розрахунок за формулою

У тестовому завданні цього типу створюється математична формула відповідно до якої студент повинен провести розрахунок. Значення змінних, які входять у формулу, задаються випадково. Використовуючи ці значення студент виконує розрахунок і числовий результат заносить у поле відповіді. Есе

Відповідь на це тестове завдання студент створює у формі короткого текстового есе (можна використовувати графічні зображення). Оцінка за есе проставляється вручну.

ЗАВДАННЯ КОМБІНОВАНОЇ ФОРМИ

Вкладена відповідь Завдання цього типу створюється шляхом вставки у текст його опису так званих вкладених відповідей. У якості вкладених відповідей можуть бути відповіді відкритої та закритої форм. Вкладення відповідей здійснюється шляхом використання спеціальної мови їх опису. Кожна вкладена відповідь має свою оцінку.

РІЗНЕ

Нотатка

Це не реальне тестове завдання. За допомогою нотатки можна надрукувати деякий текст (з використанням графіки), на який не треба відповідати. Це може використовувати для інформування (на сторінках тесту) студентів, наприклад, специфіку деякої групи тестових завдань.






See also:
Яндекс.Метрика